images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  LED-освітлення змінює життя київських вулиць
images images images
16:30 |  «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація»
images images images
14:00 |  Цього року на низці мостів та шляхопроводів виконано капітальний ремонт
images images images
11:00 |  Третині киян "навішали" боргів. Як перевірити, справжні вони чи вигадані?
images images images
08:00 |  Спецтехніка знаходиться у стовідсотковій готовності до зимового періоду
images images images
17:00 |  У Києві відбулося відкриття виставки, присвяченої українському святковому вбранню
images images images
14:00 |  Без секретів і втрат: усю інформацію БТІ столиці оцифрують
images images images
11:00 |  За отриманим у листопаді рахунком-повідомленням кияни можуть сплатити за усі житлово-комунальні послуги разом або за кожну окремо
images images images
08:00 |  Софію Київську підсвітять фіолетовим кольором до Міжнародного дня передчасно народжених дітей
images images images
19:00 |  Вперше в Україні театр ожив в бібліотеці
images images images
17:00 |  Зима прийшла на два тижні раніше норми і йти не планує
images images images
14:00 |  Киянам порадили "легалізувати" домашніх улюбленців
images images images
11:00 |  Ключовою темою Інвестиційного форуму міста Києва 2018 стануть інновації
images images images
08:00 |  Синоптики знову попередили про ожеледицю
images images images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 12 жовтня 2001 року, п'ятниця  №137 (1967) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
12/10/2001



images
Реорганізація столичних районів відбулася на міцній правовій основі
images
Древній Київ наче ще раз переживає молодість. Оновлюються вулиці й площі, реконструюються старі споруди, облаштовуються цілі території, просто вражаючими темпами йде будівництво... Відбувається все це завдяки тому, що теперішня столична влада основні рішення приймає не спонтанно й, так би мовити, навмання, а після вивчення громадської думки та світового досвіду, наукового обгрунтування і врахування місцевих особливостей. Допомагають у цьому вчені Інституту держави і права імені Корецького Національної Академії наук України. Тож заступник директора цієї установи, професор

Віктор ПогорІлко має безпосереднє відношення до змін, що відбуваються в столиці. Про найважливіші моменти з її життя ми й поговорили з Віктором Федоровичем за “круглим столом” редакції “Хрещатика”. До розмови, яку вів головний редактор нашої газети Геннадій КИРИНДЯСОВ, долучився і його колега по депутатському корпусу, заступник голови постійної комісії Київради з питань самоврядування, засобів масової інформації та зв’язків з об’єднаннями громадян, радник Київського міського голови Олександр ПЕТІК.

— Перший президент України Леонід Кравчук до недавнього часу відповідав за адміністративну реформу в державі. Як ви оцінюєте її проведення?

Віктор Погорілко:

— Реформа на початковій стадії. Адміністративно-територіальні зміни відбуваються лише в окремих містах. В першу чергу у Києві. В цілому ще триває підготовка до цього процесу. Хоча зроблено чимало. Істотно вдосконалено систему органів виконавчої влади. Так, донедавна у нас існувала парадоксальна ситуація: кількість державних підприємств зменшили наполовину, а міністерств, що керували ними, залишили у такій же кількості. Звичайно, щоб ліквідувати міністерство чи перетворити його на комітет, потрібно здійснити відповідні наукові дослідження. Та й колишніх працівників цих установ треба працевлаштувати відповідно до їхньої кваліфікації, врахувати багато інших факторів. І це здійснено. Але якщо організаційно реформа зробила певні кроки, то юридично своєї мети ще не досягла. Не створено належної правової бази для органів виконавчої влади. Так, Конституцією передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають діяти на основі законів, а вони керуються положеннями. Принаймні більшість, навіть Міністерство юстиції. Нонсенс.

Проте наголошу, що не все залежить від тих, хто безпосередньо відповідальний за реформування. Навіть якби біля його витоків стояли сумлінні люди, за короткий час зробити заплановане просто нереально. Спочатку ми не усвідомлювали масштабу змін, панував дещо спрощений погляд. Лише потім побачили, наскільки глибинні перетворення потрібні в сфері державного управління. Тому в жодній країні адміністративну реформу не здійснюють швидко. Треба не менше десяти-п’ятнадцяти літ. У нас же минуло приблизно сім. Крім того, перешкоджають ті явища економічного, ідеологічного та правового характеру, які в інших державах відсутні. В Україні адміністративна реформа відбувається одночасно з парламентською, судовою та іншими. Вони далеко не завжди узгоджуються одна з одною. Повільно ухвалюють закони, а коли, нарешті, їх приймають, то вони так само повільно вступають у дію.

Олександр Петік:

— Указ Президента про адміністративну реформу певною мірою зумовлений вимогою Ради Європи. Але це формальний бік. Змін потребувало внутрішнє життя країни. І не чогось на щось, а наведення порядку в основі, в управлінській сфері. За десять років української незалежності було кілька спроб втілити нововведення, але хіба це можна назвати реформою? Навпаки, втрачалося головне — керування і керованість. Багато пішло на самоплив. Перепризначення голів районних держадміністрацій столиці, перерозподіл її районів — не єдина спроба управлінської революції в Києві. Але вперше все зроблено за наукою. Київський міський голова Олександр Омельченко, уклавши угоду з Інститутом держави і права, взявся за справу системно, виробив стратегію.

— Є в календарі День самоврядування. Є відповідний закон. Ратифіковано Європейську хартію. Чи достатньо цього, аби стверджувати, що в Україні є місцеве самоврядування?

Віктор Погорілко:

— Так. Але тільки з правової точки зору, бо в реальності воно лише у стадії становлення, на початковому етапі. Хоч як це парадоксально, наше місцеве самоврядування теоретично пішло далі, ніж у деяких розвинених європейських країнах. Там територіальна громада не визнається основним суб’єктом місцевого самоврядування. Вирішальну роль відведено представницьким органам — радам або зборам. Ми ж визнали право жителів самостійно вирішувати такі питання. В Україні законодавчо затверджено всі види референдумів: загальнодержавний і місцеві, факультативні і обов’язкові... У багатьох державах (наприклад, у Великій Британії) референдуми взагалі не проводять. А в США лише місцеві — на рівні штатів.

Олександр Петік:

— І все-таки. Написано одне, а на ділі — інше. Користуватися правами у нас значно важче, ніж у Європі. В автора бестселера “Історія Європи” Нормана Девіса є думка про те, що доля Русі могла скластися зовсім по-іншому, якби не Москва проковтнула Великий Новгород, а навпаки. Адже там з давніх-давен існували народні віча, колегіальні прийняття рішень, рівне партнерство та спілкування. Показували приклад Європі. У Москві ж або пан, або раб. Тому самоврядування у нас не розвивалося. І нині відповідний закон ми, так би мовити, “пошили” на виріст. Так, лише щойно ухвалили Закон про самоорганізацію населення, тобто про первинні ланки самоврядування. Навіть черга до мікроавтобуса — це своєрідний і добровільний варіант самоорганізації.

— Які, на ваш погляд, плюси і мінуси Закону про самоврядування?

Віктор Погорілко:

— Цей закон — продукт тривалого пошуку національної системи місцевого самоврядування, принципи та основні повноваження якого Конституція окреслила лише в загальному плані. Цей документ закріпив їх цілісніше. Але є й недоліки, бо місцеве самоврядування повністю не осмислене. Не випадково регіональні ради не мають виконавчих органів. Тож закон не міг бути досконалішим, ніж саме самоврядування.

— Не секрет, що реформи проходять болісно. Не став винятком і переділ столичних районів, який відбувся нещодавно. Їх тепер не 14, а лише 10. Деякі чиновники ніяк з цим не змиряться. Ваш прогноз щодо ефективності такого кроку?

Віктор Погорілко:

— Переділ столичних районів — одне з найвагоміших наших досягнень. Адже ми виправили недоліки й помилки колишнього адміністративно-територіального устрою Києва. Як відомо, за часів Радянського Союзу навколо великих підприємств формували міські райони. Стежили й за рівномірною кількістю в них не населення взагалі, а насамперед робітників і комуністів. Нині ці критерії втратили значення. Пріоритети змінилися: новий принцип територіального устрою передбачає, як зазначено в Конституції, “збалансованість соціально-економічного розвитку з урахуванням історичних, економічних, географічних, демографічних та інших факторів”. Тепер інтереси людей враховано максимально. Райони мають розвинену інфраструктуру і є відносно самостійними територіальними одиницями.

Реорганізація столичних районів відбулася на міцній правовій основі. Ініціювала її створення Київська міська рада, котра як представницький орган мала на це не просто право, а виключне право. Багатьом депутатам Верховної Ради рішення здалося самоуправством. Вони не вловили змін, що відбулися з настанням місцевого самоврядування. Раніше такі питання вирішував лише парламент. Нині ж ніхто не може ділити чи об’єднувати територіальну громаду, крім неї самої.

Олександр Петік:

— Скажу як людина, котра майже все життя прожила в Шевченківському районі. Головне, що кияни під час реформи не відчувають дискомфорту, адже ми звикли: зміни — це обов’язково біда. Щоправда, цього разу вона теж могла статися. Наприклад, дехто побоювався, що стара влада перестане займатися тими школами і садками, які відходять до іншого району. Але не було ніякої розкачки: нове районне керівництво з перших днів взялося наводити порядок. Перед тим, як зробити новаторські кроки, ми, депутати Київради, сім разів відміряли, вивчали громадську думку. І далі не побоїмося піти на експеримент — надамо більші повноваження мікрорайонам у розв’язанні місцевих проблем освіти, упорядкування, благоустрою, охорони. І в цьому Київ, сподіваюся, знову буде попереду.

— Досвід якої країни світу щодо демократії та самоврядування вам найближчий?

Віктор Погорілко:

— Україна може скористатися досвідом Франції, Італії і навіть азійських країн, скажімо, Японії. Але найрозумніше, на мою думку, черпати досвід наших сусідів — Польщі, Чехії, Словаччини. Їхня система місцевого самоврядування споріднена з нашою і має традиції. Не відкидаю й певних здобутків Росії. Але самоврядування федеративної країни і унітарної суттєво відрізняються, бо у першої повноваження органів місцевого самоврядування значною мірою забирають суб’єкти федерації.

— 31 березня наступного року вибори, а закон про них і досі не підписаний Президентом. Як розвиватиметься на цьому тлі політична ситуація?

Віктор Погорілко:

— Не варто підганяти політичні події. Президент не може підписати закон, бо деякі положення суперечать Конституції. Наприклад, щодо терміну початку передвиборчої кампанії. Є ще один момент. Торік 16 квітня відбувся референдум, яким визначено обрати триста народних депутатів. А законопроектом Верховної Ради передбачено 450:225 за мажоритарною і 225 за пропорційною системами. Не можна ігнорувати волю народу.

— Ви, до речі, за яку систему?

Віктор Погорілко:

— Об’єктивно можемо перейти і до пропорційної системи, але чи готова кожна окрема партія взяти на себе відповідальність за долю нації? Жителі Києва і регіонів, звичайно, покладають надії на партію “Єдність”, бо вже сама її назва свідчить про добропорядні наміри, які відповідають основній тенденції суспільного розвитку, національній ідеї і насамперед ідеї соборності.

— Вікторе Федоровичу, чому ви позапартійний?

Віктор Погорілко:

— Учений має бути насамперед об’єктивним і в багатьох випадках зберігати нейтралітет. А кожна партія вважає, що пріоритетними є її ідеологія та дисципліна.

— Деякі політики стверджують, що зміни до Конституції неминучі. А як думаєте ви?

Віктор Погорілко:

— Кожна нація і держава, що себе поважають, за будь-яких обставин мають забезпечити непорушність Конституції принаймні перші десять-дванадцять років після її прийняття. Це справа честі. Тому посилання на недоліки Основного Закону — це елементарне нерозуміння його цінності як суспільно-політичного та правового документа. Крім того, ніхто не довів, що положення Конституції принципово заважають нашому існуванню і розвитку. Вона дає змогу розв’язувати переважну більшість проблем.

— У пресі часто йдеться про те, що громади деяких прилеглих до Києва міст та сіл виявили бажання влитися в столичний мегаполіс. Наскільки це реально, законно та доцільно?

Віктор Погорілко:

— Столицю розділено на самостійні адміністративні території, які органічно пов’язані між собою економічно і соціально. Але вони, як і місто в цілому, постійно розвиваються. Тому їхнє об’єднання з прилеглими містами і селами столичної області є цілком закономірним. Це прискорить розвиток як самого міста, так і прилеглих населених пунктів. Але треба добре знати, наскільки стабільний та багатогранний зв’язок між кожним із них і Києвом, тобто де мешканці Київської області частіше купують товари, де працюють, вчаться й таке інше. Як показує досвід, більшу частину життя вони проводять у Києві.

Керівники ж столичної області виходять з власних інтересів та інтересів своєї території, побоюючись втратити землі по сусідству з Києвом, бо там містяться найпотужніші промислові підприємства, діє розвинена інфраструктура. Але вирішальний голос у розв’язанні означеної проблеми — за територіальною громадою. Це колись міста об’єднували чи роз’єднували за вказівкою “згори”, а сьогодні завадити їхньому приєднанню неможливо. Від обласного керівництва теж чимало залежить, але проти волі народу ніхто не піде.

— Яким має бути статут Києва?

Віктор Погорілко:

— Насамперед єдиним, хоча є пропозиції для кожного району створити окремий статут. Міська конституція, як образно його називають, повинна заповнити всі прогалини в правовому полі щодо управління містом, дати відповіді на запитання, яких немає в лаконічному Законі про столицю. Він міг би бути значно кращим, але його підготовку монополізували певні політичні групи. Один з причетних до цього депутатів навіть заявив: поки мій проект не обговорять, клянусь — ніякий інший, хоч і геніальний, світ не побачить. Але якби згаданий правовий документ і був повноцінний, всі питання врегулювати б не зміг, адже місто весь час розвивається. Закони про столицю та місцеве самоврядування визначають лише принципи, засади і права рад, а статут має визначати діяльність всіх основних видів установ.

Олександр Петік:

— Конституція — це передусім документ консолідуючий. У ньому відображено домовленості різних сил стосовно цивілізованого життя. Тому будь-який закон чи навіть підзаконний акт перед ухваленням перевіряють на відповідність Конституції. У цьому її важлива функція. А Статут теж потрібен як своєрідний еталон, аби в нормотворчій діяльності не тільки Київради, а також районних рад та органів самоорганізації не виникав хаос. Адже буває так, що з одного й того ж приводу видають взаємозаперечливі нормативні акти.

Будемо відверті, пересічним громадянам важко розібратися з безліччю указів. В містах Сполучених Штатів з цим значно легше. Там існує горизонтальний муніципальний кодекс, де зведено всі рішення міської ради. І будь-якому американцю, аби про щось довідатися, не треба наймати армію юристів: він просто відкриває потрібний документ і читає. Ми теж хочемо подарувати киянам такий кодекс, аби їм жилося в столиці затишніше. До речі, Інститут держави і права допомагає у цьому.

— Над якими ще важливими для Києва питаннями працює створений на базі цього інституту науково-практичний центр самоврядування?

Віктор Погорілко:

— Над концепцією Статуту територіальної громади Києва. Адже його треба підготувати не лише на основі положень із статутів інших столиць, а розробити власний, із урахуванням особливостей нашого міста. Інакше документ буде неповноцінний.

— У чому концептуальна неповторність київського Статуту?

Віктор Погорілко:

— По-перше, наше місто не включає в себе обласних населених пунктів. По-друге, воно має велику територію. А по-третє, Київ історично одне з найдавніших міст, в якому багато історичних пам’яток і разом з тим чимало промислових гігантів.

До речі, у Києва неповторна аура, а у його мешканців — особлива ментальність. Кияни вирізняються порівняно високою внутрішньою культурою, образним мисленням, потягом до всього естетичного. Тому треба віддати належне столичному меру Олександрові Омельченку, котрий за складних економічних умов робить місто красивим. Зверніть увагу, серед місцевих мешканців немає жодного, хто б висловив невдоволення на кшталт “у нас стільки проблем, а ми витрачаємо кошти на якісь там прикраси і споруди”. Адже цих архітектурних перетворень вимагає сама природа киян.

Із досьє ”Хрещатика”

ПогорІлко Віктор Федорович народився 12 серпня 1938 року в селі Маринівці Шахтарського району Донецької області. У 1963-му закінчив юридичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював в органах прокуратури. У 1970-му, після аспірантури, захистив кандидатську дисертацію на тему “Господарсько-організаційна діяльність місцевих рад народних депутатів”, а в 1989-му докторську — “Місцеві ради в механізмі здійснення функцій Радянської держави”. Завідував кафедрою Вищої партійної школи при ЦК Компартії України, викладав в Інституті політології і соціального управління. Був науковим співробітником Інституту держави і права імені Корецького, де згодом очолив перший в Україні відділ законотворчості (після реорганізації — відділ конституційного права і місцевого самоврядування). Нині заступник директора цього закладу. Доктор юридичних наук. Професор. Опублікував майже 200 наукових праць. Тематика досліджень — конституційне право, проблеми парламентаризму, місцевого самоврядування, прав і свобод людини, інституту президентства. Позапартійний. Одружений, має двоє дітей. За гороскопом Лев.



прочитало 8464 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
12/10/2001 | Танці на... стіні. влаштували учасники ІІ мистецького форуму в Донецьку
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4147 sec