images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
11:00 |  Київрада виділила додаткові кошти на тепло й транспорт для міста
images images images
08:00 |  У Києві планують масштабну заміну аварійних мереж на нові з теплоізоляцією і з терміном безаварійної роботи до 30 років
images images images
17:00 |  Kyiv Smart City продовжує стратегічне партнерство із Visa та Google щодо впровадження розумних рішень у місті
images images images
16:30 |  У столиці вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні
images images images
14:00 |  Віталій Кличко привітав українців із Днем Гідності та Свободи
images images images
11:00 |  З 2019 будівельні норми змінять заради комфорту людей з інвалідністю
images images images
08:00 |  До 85-х роковин Голодомору у столиці відбудуться поминальні панахиди та жалобні заходи
images images images
20:30 |  У столичній мерії відбудеться художньо-патріотичний марафон до Дня Гідності та Свободи
images images images
19:30 |  Під час навчань рятувальники відпрацювали заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації
images images images
18:30 |  «Арт проти насильства»
images images images
17:00 |  Північний офіс Держаудитслужби проведе пряму лінію з громадянами
images images images
15:30 |  Київ працює за трьох Про це свідчить сума податків, сплачених киянами
images images images
14:30 |  У столиці три дні триватиме Міжнародна виставка продовольчої продукції «Ukrainian Food Expo 2018»
images images images
14:00 |  У Києві відбудеться XVII Міжнародний промисловий форум
images images images
11:30 |  З нагоди Дня Гідності та Свободи у столиці пройдуть меморіальні і урочисті заходи
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 27 вересня 2001 року, четвер  №128 (1958) images
images
полоса
images
images
ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ
images  
images
images
images
27/09/2001



images
Злочин у Бабиному Яру намагалися приховати двічі Перший раз — окупанти, другий — компартійна номенклатура
images
Шістдесят років тому, 29 вересня 1941 року, у Бабиному Яру монотонно затріскотіли фашистські кулемети. Розпечені до червоного стволи косили тисячі безвинних жертв, котрі із жахом в очах падали у провалля понадтрикілометрової балки.

58 років тому в’язні розклали в цьому урочищі останню піч для спалювання тіл. Вони усвідомлювали, що “мартен” споруджують для себе. Адже трупів більше не “поставляли”. До того ж усе ближче до Києва присувалася лінія фронту. Окупанти замітали сліди злочину. Сьогодні зі свідків означених подій в живих залишився один —

Михайло МАТВЄЄВ (на індивідуальних фото).

Пауль Блобель:

”Акція пройшла спокійно”

Німці зайняли Київ 19 вересня 1941 року. А 28 вересня на вулицях міста з’явилися оголошення без підпису з наказом вийти євреям до Лук’янівського цвинтаря, взявши із собою коштовності, продукти, одяг. Усі подумали, що їх кудись переселятимуть. Наступного ранку люди потягнулися до вказаного у листівках місця. Що було потім, усім відомо — мирних громадян вбили найпідступнішим чином.

Розстріли 29 вересня у Бабиному Яру проводила зондеркоманда 4-А під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, підсилена 303-м і 45-м поліцейськими батальйонами. Їм допомагав загін охоронної поліції, очолюваний Кабайдою, котрий, до речі, живе нині в Австралії під прізвищем Жуковський. Ось що доносив Блобель начальникові служби безпеки рейху 7 жовтня 1941 року: “Спільно зі штабом айнзацгрупи “Ц” та двома підрозділами поліційного полку “Південь” зондеркоманда 4-А стратила 33 771 єврея 29 та 30 вересня... Золото і коштовності, білизна, одяг — збережені. Акція пройшла спокійно, інцидентів не виникало. Населення схвально поставилося до переселення євреїв у інше місце. Те, що вони ліквідовані, навряд чи стало відомо...”

Місяців через два настала черга циган. Так було покладено початок скорботному списку, який перевершив 100 тисяч чоловік,— євреїв, циган, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, полонених Сирецького концтабору, активістів Організації українських націоналістів...

Конвеєр смерті працював два роки. У 1943-му, коли лінія фронту усе ближче докочувалася до Києва, у Берліні прийняли рішення: негайно замести сліди. Того ж Пауля Блобеля знову призначили керівником робіт (за вироком нюрнберзького суду його в 1951 році було повішено в тюрмі Ландеберг. суворо покарали ще 12 чоловік, котрі брали найактивнішу участь у розстрілах у Бабиному Яру).

Із 327 в’язнів-спалювачів врятувалося п’ятнадцять

Михайло Матвєєв, котрий мешкає нині в селищі Боровому, розповів, що німці взяли його як партизана-підпільника влітку 1943 року. Спочатку відправили до білоцерківської тюрми, потім — у Київ, на вулицю Володимирську, де розміщувалося гестапо. А через місяць з групою полонених посадили у вантажівку й повезли до Бабиного Яру. Там усіх закували в ланцюги й поселили в землянку. Коли в’язнів зібралося понад 300, усіх поділили на команди. Землекопи розривали ями, гаківники витягували трупи й тягли їх до печі, золотошукачі виривали кліщами коронки й збирали у відро, гардеробники знімали одяг і взуття, будівельники споруджували печі, і кочегари спалювали штабелі людських тіл.

Михайла призначили в бригаду “будівельників”. Кількадесят арештантів під охороною водили на єврейський цвинтар ламати переважно мармурові надгробні плити, з яких у Бабиному Яру вони викладали рівні площадки. Над ними закріплювали залізні решітки з трубами для хорошої тяги, а знизу конструкцію набивали дубовими дровами. На металеве пруття клали два ряди тіл головами назовні, потім шар дров... Штабелі виростали до трьох метрів заввишки і вміщували до двох тисяч трупів. Кочегари обливали усе нафтою і підпалювали.

28 вересня всі “опоряджувальні” роботи було завершено. Але “будівельникам” наказали скласти ще одну, останню піч. Усього команда спалювачів становила 327 чоловік. Полонені чудово розуміли, що готують “мартен” для себе. В землянці, де перебував Матвєєв, було десь чоловік 100. У ніч на 29 вересня вони розкували ланцюги. Захар Трубаков, котрий під час розкопок знаходив зв’язки ключів і зберігав у схованці, передав їх досвідченому у цих справах Якову Каперу. Одна з відмичок підійшла до замка. Та ледь її повернули, як лунко клацнуло. Охоронець миттю підбіг до дверей і запитав, що сталося. Але почувши замість відповіді дружне хропіння, вартовий відійшов. І ось дужка безшумно відчинилася. Знищивши провокатора Никона і дочекавшись зручного моменту, арештанти гуртом вибігли із землянки. Зі ста втікачів врятувалося лише 15, усі інші впали під нещадним вогнем кулеметів, закріплених на двох вишках.

Матвєєву пощастило — він зумів загубитися в темряві ночі, все більше віддаляючись у напрямку Караваєвих Дач. Проте невдовзі в районі Святошина його заарештував патруль і помістив в одну із квартир поблизу комендатури. З’ясувалося, господиня помешкання — Галина Корольова — працювала колись на тому самому заводі, що й Матвєєв, і знала його. Вона порадила нічого не говорити про Бабин Яр, бо одразу розстріляють. Слід було видавати себе за полоненого з дарницького концтабору. Власне, саме там напередодні сталася масова втеча. Через три дні Михайла разом з іншими в’язнями доставили на київський вокзал для відправки в Німеччину. Але під час зупинки потяга у Фастові його упізнав земляк-поліцай, котрий знав, що той був у Бабиному Яру. Тож товариші допомогли вночі вилізти через люк і зіскочити з поїзда. Так залишився в живих один із нечисленних свідків жорстокої бойні у Бабиному Яру.

На динамівців доніс у гестапо тренер Швецов

Усе почалося з того, що колишнього динамівця Миколу Трусевича зустрів якось на базарі директор хлібокомбінату № 1 Кордик. Як пристрасний уболівальник він запросив відомого форварда до себе на роботу, щоб підтримати матеріально і дати можливість тренуватися. Трусевич привів ще кількох друзів. І хлопці, організувавши команду “Старт”, у вільний від роботи час почали грати на “Зеніті”.

Оскільки відкриттю стадіону “Динамо”, яке мало відбутися 22 червня, завадила війна, то це зробили

фашисти в

1942 році. Під час урочистостей відбувся матч між представниками німецької військової частини та міською командою “Рух”, яку очолював Швецов. Окупанти тоді виграли. Після цього нові господарі звернули увагу на футбольний колектив хлібозаводу. Невдовзі їх запросили взяти участь у турнірі. Отож із 7 червня до 16 серпня 1942 року було проведено сім поєдинків: з німцями — 5, з угорцями — 1, з румунами — 1 і 2 — з “Рухом”. В усіх дев’яти зустрічах переміг “Старт”. Але найрозгромнішої поразки зазнав “Рух” — 8:0. Це дещо зачепило самолюбство тренера Швецова, і він доніс у гестапо, що більшість стартівців колишні динамівці, які належать до НКВС. Тоді їх заарештували і відправили в Сирецький концтабір. 23 лютого підпільники підірвали механічний завод. На відплату за вчинене начальник концтабору Радомський наказав розстріляти в’язнів. До їхнього числа потрапили троє футболістів — Микола Трусевич, Іван Кузьменко і Олексій Клименко. Миколу Коротких видала рідна сестра. Михайло Свиридівський і Макар Гончаренко залишилися живі, бо працювали за територією концтабору — ремонтували взуття.

У 50-ті роки Бабин Яр хотіли замити грунтом, аби влаштувати стадіон і парк з атракціонами

Вперше питання про увічнення пам’яті загиблих у Бабиному Яру постало ще у роки війни. 13 березня 1945 року Раднарком і ЦК Компартії України прийняли постанову про спорудження на цій території монумента. Згодом республіканське управління архітектури звернулося до заступника голови Ради Міністрів Миколи Бажана стосовно зведення в 1946 році 24 об’єктів, серед яких і пам’ятник у Бабиному Яру. За задумом архітектора Власова і скульптора Круглова це мала бути трикутна піраміда з чорного граніту з орнаментом у центрі й композицією, яка нагадує рельєф території, де сталася трагедія. Але навіть дружба з Микитою Хрущовим не допомогла авторам здійснити заплановане. Із вказаних у документі монументів не втілили в камінь лише два — загиблим у Бабиному Яру та Леніну і Сталіну. До речі, останній теж мав постати в Києві, а за собівартістю суттєво випереджав усі інші витвори митців. Утім, ці проекти назавжди лягли під сукно.

Але якщо композицію з вождями викреслили з огляду на реакцію Сталіна, то пам’ятник убієнним у Бабиному Яру застопорили в кабінетах українського ЦК компартії, очолюваного Микитою Хрущовим. Номенклатурна еліта вирішила, що люди, розстріляні в тому урочищі, вшанування не заслуговують.

У 1951 році з легкої руки міськвиконкому розпочато земляні роботи на глиняних кар’єрах Петровських цегельних заводів. Непридатну для виробництва породу змішували з водою і по трубах відводили у Бабин Яр. Щоб запобігти сповзанню намивного грунту, спорудили дамби, а для стоку води — колодязі та відвідні канали. рельєф місцевості поступово змінювався. В середині 50-х влада запропонувала засипати Бабин Яр, облаштувавши там стадіон і парк з атракціонами. І хоч Віктор Некрасов виступив у “Литературной газете” із закликом встановити пам’ятник, територію почали замивати, що й стало причиною трагедії у березні 1961 року. Розріджена маса прорвала захисну дамбу і завдала величезної шкоди будівлям, дощенту зруйнувала трамвайне депо імені Красіна, та, що найтрагічніше,— загинули сотні людей. Намагання перетворити Бабин Яр на місце для розваг і відпочинку призвело до нових жертв та руйнацій.

І ось чергова вказівка згори: оголосити конкурс на проект меморіалу до 25-х роковин трагедії. Найцікавішими виявилися роботи київських архітекторів Милецького й Каракіса. Два тури не дали очікуваного результату — пам’ятник на місці масової загибелі киян так і не з’явився. Проте невдовзі між вулицями Дорогожицькою та Мельникова встановили камінь з написом: “Тут буде споруджено пам’ятник радянським людям — жертвам злодіянь фашизму під час тимчасової окупації м. Києва у 1941—1943 роках”.

Через десятиліття, 2 липня 1976 року, такий обеліск з’явився. До 50-ї річниці жахливих подій вирішили закласти монумент. Його відкрито 29 вересня 1991 року. Тоді ж постав дерев’яний хрест на честь активістів ОУН, розстріляних фашистами.

Останні за часом знаки встановлено в’язням Сирецького концтабору (на розі Дорогожицької та Шамрила), київським динамівцям (подвір’я будинку на Грекова, 22-а) та на території Кирилівської лікарні.

Цього року з’явиться пам’ятник розстріляним дітям і стела Праведників. До 60-річчя сумної події закладуть перший камінь на місці будівництва музею Бабиного Яру.

Александр Вратарев

Холокост

Мертвый юде — снят вопрос.

Это значит — холокост.

Начинается кошмар.

Киев, осень, Бабий Яр...

Показал эксперимент

отрицательный момент.

Крики, стоны, страшный шум.

Официр теряет ум.

Когда не будут бить колокола,

когда устанут бить колокола,

и голуби вернутся в купола —

молитвой эту тишину наполни.

Живое сердце, полное тепла,

не перестанет бить в колокола,

не перестанет бить в колокола.

О том, что было, — помни,

помни,

помни!

Настоящий холокост —

крематорий. Найн погост.

Газ и пламя. Черный дым.

Гиммлер, Эйхман, Освенцим.

Жги жидов. Других потом.

Все нормалес. Все путем.

О, Майн Гот, скажи скорей,

где же память у людей?

...Или ты решил, Творец,

кто родился — тот мертвец?

Володимир ГОРОДЕЦЬКИЙ “Хрещатик”, Тетяна ЄВСТАФ’ЄВА завідувач відділу Музею історії міста Києва

прочитало 8083 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.0348 sec