У Національній філармонії України сьогодні зберуться музейні працівники, щоб урочисто відзначити 150 років від дня заснування Центрального державного історичного архіву України.

— Це один із найстаріших подібних закладів не лише в Україні, а й у Східній Європі,— сказав на прес-конференції напередодні ювілею голова Державного комітету архівів України Геннадій Боряк.— Він зберігає скарби восьми віків. Найдавніша пам’ятка датується тринадцятим сторіччям. Якщо поставити полиці в одну лінію, то вона видовжиться на двадцять вісім кілометрів. Фонди налічують півтора мільйона одиниць, двісті найцінніших документів на півтора мільярда аркушів. І все це обслуговують лише кілька десятків співробітників. Щорічно в читальному залі архіву працюють вісім тисяч відвідувачів, а на сайті в Інтернеті — аж сто тисяч користувачів.

Голова комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Лесь Танюк, як завше, висловився образно: погортати давні документи — ніби прабабусі зазирнути у вічі — й дізнатися, який великий рід у вас був. Архіваріуси завжди були подвижниками: і тоді, коли рятували документи від агентів КДБ, й, на жаль, нині. Бо Міністерство культури марнує гроші на фуршети та феєрверки, а про матеріальну базу найцінніших архівів не дбає. Ось і маємо то аварію в бібліотеці імені Вернадського, то в Лаврській книгозбірні обвалюється дах...

Журналісти змогли ознайомитися з унікальними документами: “Універсалом” Богдана Хмельницького, фотографіями з фонду Михайла Грушевського та “Руською Волинською метрикою”.