images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 28 грудня 2018 року, п'ятниця  №141 (5192) images
images
полоса
images
images
НАШІ ЗА КОРДОНОМ
images  
images
images
images
10/11/2006



images
Український Ікар У Монте-Карло встановили пам’ятник Сержу Лифарю — всесвітньо відомому танцівникові, що народився у Києві
images

Суспільно-патріотична фундація “Дні України” вже три роки влаштовує в Європі акції, що знайомлять світову спільноту з надбанням нашої країни. Це і участь дитячого хору “Щедрик” у фестивалі духовної музики у Ватикані та блискуча перемога юних киян; і встановлення пам’ятника Анні — королеві Франції, дочці київського князя Ярослава Мудрого, в Сенлісі; і виставки творів знаних українських художників Тетяни Голембієвської, Миколи та світлої пам’яті Валентина Зноб, Сергія Якутовича в Парижі; і встановлення пам’ятника французькому вченому-епідеміологу Емілю Ру в Інституті імені Луї Пастера... Нещодавно за сприяння фундації, Міністерства закордонних справ України, Посольства України у Французькій Республіці та торгової марки “Статус” над Монако здійнявся український Ікар — так київський скульптор Анатолій Валієв зобразив нашого земляка Сержа Лифаря. Пам’ятник славетному танцівникові, якого називають людиною світу, генієм танцю, встановили в холі тамтешнього Театру опери і балету. А коли спонсор акції Людмила Русаліна презентувала цей проект мешканцям князівства, вони скандували: “Браво, Україно!” І ось власне імпреза...

Мавки “от кутюр” у спортклубі Монако

“Дні України в Європі-2006” розпочалися в елітарному спортивному клубі JMMY’Z. Це всесвітньо відомий розважальний центр. Розташований він у пречудовому парку. Внизу шумить море, а на горі сяє вогнями круглий зал, виграють на сонці різнобарвні фонтани — кулясті, трикутні, каскадні...

Гостей зустрічали юні красуні в стилізованих українських костюмах, створених дизайнеркою Діаною Дорожкіною. Різнобарвні стрічки та віночки дуже пасували до слов’янських личок. Акомпонувало тріо “Байда”. У залі поряд відбувався якийсь міжнародний форум, отож хлопці в козацьких строях, а один вусань ще й з традиційним оселедцем, закрученим за вухо, музикою привабили поважну наукову публіку. Лунали споконвічні українські пісні про Галю, молодого козаченька, про криниченьку в зеленому саду... Запальні мелодії змінювалися ліричними. Іноземці захоплено слухали витьохкування соловейка, ніжний голос скрипки, яка розповідала про далеку країну — Україну. А в той час велику залу з дзеркальними стінами прикрашали дивовижними квітами. Одну по одній, обережненько виймали з вистелених пухом коробок тендітні блідо-рожеві, фіалкові, білосніжні, кольору чайної троянди, навіть салатові орхідеї. Ставили їх у вазочки поряд із закрученими в спіральки із зеленими “чубчиками” бамбуковими гілочками. На кожному столику — по три прапорці: біло-червоний — Князівства Монако, ясно-синій з віночком золотих зірочок — Євросоюзу і синьо-жовтий — наш, рідненький. Поступово зала заповнювалася вибагливо вдягнутими гостями. У приглушеному світлі ліхтарів дорогоцінними каменями сяяли вечірні туалети місцевих і київських дам...

Свято відкрив віце-президент фундації “Дні України” Сурен Балаян. Він вільно володіє французькою, отож обійшлося без тлумача — Сурен говорив двома мовами. Серед поважних гостей помітила Надзвичайного і Повноважного Посла України у Французькій Республіці Юрія Сергєєва з дружиною Наталею, консула України в Мілані Володимира Яценківського, співголову оргкомітету фундації, президента компанії “Чірібеллі” з Монако Франсуа Коронію...

Першими вийшли на подіум красуні в стильних шатах (інакше не скажеш!), на що зал відізвався бурхливими оплесками. Особливо чоловіча половина. Потім буквально увірвалася на кін, мов весняна буря, Ассія Ахат зі скрипкою під темпераментний супровід. Представила кілька нових композицій французькою мовою, а також інструментальні твори. Тіна Кароль виступила із чудовим балетом. Прозвучало кілька французьких і українських пісень. Знову й знову з’являлися на кону стрункі, мов топольки, киянки в чудових вечірніх туалетах. То немов волинські мавки з Лесиної драми-феєрії, чарівниці-феї, лісові русалки... А то раптом вишукані панночки в дорогому вбранні... Хлопці з “Байди” буквально завели зал козацьким маршем: І французи, й монегаски (корінні жителі Монако) дружно скандували: “Будьмо! Гей, гей, гей...” та “Слава Україні”. Потім Юрій Сергєєв скаже, що Україна гідно, елегантно представила своє і минуле, й сьогодення...

Свято закінчилося далеко за північ. Додому поверталися пізно. Сіявся дощ, тихо падали краплі на крислаті пальми, кущі, під чиїм лапатим листям легко сховатися від мокви. І без парасолі залишишся сухим. Уночі особливо казковий вигляд мають цивілізовані й облагороджені дбайливими руками “джунглі” в центрі Монте-Карло. На терасах за оперним театром з мороку проглядали пречудові пам’ятники. Вдень ми дізналися, що то скульптури композиторів Масне та Берліоза роботи Бернестама.

Оселився там, де пізнав славу і розчарування

На другий день відбувалася головна подія. Власне, та, заради якої делегація летіла з України до далекого Монако — встановлення пам’ятника Сержу Лифарю. Його відкриттю передував виступ народного артиста України Володимира Гришка та його учня — майбутньої зірки, сімнадцятирічного Віктора Мельника. У театрі, спорудженому знаменитим архітектором Шарлем Гарньє, автором Гранд-Опера в Парижі, лунали голоси українських тенорів. Знаний у всьому світі артист особливо радіє за свого юного підопічного.

— Це наше велике майбутнє,— переконаний пан Володимир.— Я почав співати на таких сценах у 32 роки, Паваротті — в 42, а Віктор вийшов на легендарні підмостки в сімнадцять. У такому юному віці ніхто так не співав. Це сенсація. Він прославить Україну. Як і Серж Лифар...

Під звуки Державного гімну України у виконанні Володимира Гришка та Віктора Мельника посол Юрій Сергєєв зняв покривало, і перед громадою постала чудова скульптура: бронзовий Ікар рветься в небо, до Сонця. Однією ногою ледь торкається землі.

Автор пам’ятника Анатолій Валієв, представляючи свій витвір, сказав, що саме в Монако розпочався злет Сержа Лифаря. І в Монте-Карло, і в Парижі він виконував провідні партії. Сам Шарль де Голль пропонував киянинові взяти громадянство Франції. Не захотів. Залишився українцем. Перебуваючи в зеніті слави, ностальгував: “Для киянина немає нічого дорожчого за Київ з його Дніпром...”

До слова, знаменитий танцівник з дитинства марив небом (“помчати з хмарами на невтомних крилах, як веселі хмарки”). “У далекі гімназичні роки часто мріяв про крила, бачив “літальні” сни: легко-легко, безшумно і майже безтілесно лечу над золотистими ланами, темними лісами, високими дзвіницями і казковими містами, яких немає в світі”,— згадував Лифар свою київську юність. Та згодом з’ясувалося: є на землі казковий край. Киянин побачив його в Монако, куди потрапив у 1923 році, таємно перейшовши кордон з Польщею. Чудова природа, стрункі пальми, що свічками рвуться у небо, буйна зелень з яскравими квітами і гранітні скелі над лазуровим морем. Старовинні палаци... Усе це стимулювало до творчості. Часто вночі виходив на набережну і танцював до знемоги. Саме в Монте-Карло Серж Лифар керував трупою “Новий балет Монте-Карло” і започаткував балет Монако. На музику ще одного киянина Ігоря Маркевича написав лібрето балету “Політ Ікара” і виконав у ньому головну роль. За словами сучасників, ніхто не перевершив його в образі міфічного героя, так зримо не відтворив прагнення людини злетіти до Сонця. Тепер він навічно залишиться в цьому прекрасному храмі мистецтва.

Моделлю скульпторові слугували фото та зліпок ноги артиста

...Анатолій Валієв закінчив столичну художню школу імені Тараса Шевченка, поряд з якою розташоване училище балетного мистецтва. Частенько в Сирецькому парку, що неподалік цих закладів, юні художники зустрічалися з майбутніми балеринками. Анатолій помітив: очі в них не такі, як у звичайних дівчат, а замріяні, ясні. Дивувався, що мистецтво так змінює людину. Часто ходив на спектаклі в столичний Театр опери і балету, зачаровано спостерігав за виразами обличчя, рухами, пропорціями тіла артистів. Як мовиться, захворів танцем. Пробував передати враження за допомогою глини, гіпсу...

Свого захоплення не забув і в студентські роки, либонь, ще не усвідомивши, що воно — на все життя. Під час навчання у Київському художньому інституті з-під його рук з’являлися тендітні фігурки танцівниць. Та реалістична манера не влаштовувала молодого скульптора, отож поволеньки почав відходити від класики.

Палкий прихильник хореографії, він не міг обійти увагою конкурс, який започаткували в Києві на честь Сержа Лифаря. Висиджував на всіх турах у оперному театрі, стежив за учасниками перегонів. Під час перших змагань, у 1994 році, познайомився з вдовою славетного артиста. Графиня Інга-Ліза (Ліллан) Алефельдт-Лаурвіг зацікавилася молодим майстром. Анатолій показав їй свого “Ікара” — виготовлену з пісковика дев’ятитонну паркову скульптуру того, хто хотів полинути в небо, змайструвавши з пір’я і воску крила. Чотириметровий розмах крил...

— Отакий і Серж Лифар був. Добре, аби такий пам’ятник постав біля Театру опери та балету в Києві,— сказала вдова танцівника...

Із нею Валієв підтримував стосунки, листувався, радився, бо дозрівала мрія про встановлення пам’ятника генію танцю у Монте-Карло, але спершу йшлося про головну відзнаку конкурсу — Гран-прі.

— Графиня Алефельдт-Лаурвіг познайомила мене з лікарем Сержа Лифаря Володимиром Безім’янським, який показав мені зліпок ноги її чоловіка та чимало документів про його життя. Серед них — і фото Сергія в образі Ікара. Саме ця світлина слугувала моделлю для пам’ятника.

Одне слово, Анатолій Валієв запропонував для Гран-прі конкурсу свій витвір і поборов інших претендентів. Ось уже понад десять років найкращі юні танцівники світу одержують цю престижну нагороду.

Задум про увічнення пам’яті Сержа Лифаря у Монако графиня Алефельдт підтримала. Мало того, вона обіцяла поклопотатися перед керівництвом оперного театру в Монте-Карло про встановлення скульптури саме там. До слова, князівство це занадто маленьке і неохоче приймає подарунки — місця бракує. Хіба що виняткової мистецької цінності. Отож послали фото скульптурки до Монте-Карло. А до того у 2004 році вже встановили в Парижі на готелі поблизу театру, де було заброньовано номер для Сержа Лифаря, меморіальну дошку роботи Валієва. Справа ж з Монако просувалася досить повільно. Чекала щасливої миті. Й вона настала...

Анатолій Валієв познайомився з президентом Міжнародної суспільно-патріотичної фундації “Дні України” Максимом Тимошенком, який також запалився цією ідеєю. Домовитися з урядом Монако допоміг посол України у Франції Юрій Сергєєв. Багато в чому посприяв член Міжнародного оргкомітету Франсуа Коронія. Зрештою документальну частину врегулювали. Тимошенко полетів до Монако і привіз фото колон та параметри фойє театру, де мав стояти пам’ятник. Він повинен був добре вписатися в інтер’єр театру, отож працювали над цим із відомим архітектором Юрієм Підгородецьким.

* * *

На завершення “Днів України в Європі-2006” відбулася акція “Дітям України — з любов’ю”, у якій взяли участь народний депутат України Олександр Горошкевич, депутати Київради Ігор Баленко та Андрій Іванов, голова ради директорів “Пальміра” В’ячеслав Нечай, а також доброчинці киянка Олена Петренко та Володимир Паліхата з Росії. Анатолій Валієв виставив п’ять бронзових скульптур з власної колекції. Зібрані за статуетки кошти буде передано в київську школу “Сходинки” для хворих на аутизм дітей та в Цирковий центр, заснований у Бердичеві, що на Житомирщині, Анатолієм Залевським. До слова, торік артист брав участь у Всесвітньому конкурсі циркового мистецтва в Монте-Карло і здобув Гран-прі.

Віра КУЛЬОВА “Хрещатик” Київ—Ніцца—Монте-Карло—Київ

прочитало 1052 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.2637 sec